10 заповідей батьківства
Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.
Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.
Що гріха таїти, навіть самі терплячі батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.
Не принижуй дитину!
Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
Не погрожуй!
"Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.
Не вимагайте обіцянок!
Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.
Уникайте гіперопіки!
Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків недооцінюють можливостей дітей щонебудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
Не вимагай негайної покори!
Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.
Не потурай дитині!
Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині - означає, позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
Будь послідовним!
У суботу у мами гарний настрій і вона дозволяє синові порушувати всі правила (або якісь з них). У понеділок, коли він робить те ж саме, вона "навалюється на нього, як тонна цегли". Уявіть себе на місці своєї дитини. Як би ви навчилися водити машину, якби в понеділок вівторок і четвер червоне світло означало "стоп", а в середу і суботу - "можна продовжувати рух"? Дітям необхідна послідовність у вимогах. Вони повинні знати, чого від них чекають. Безладність у дозволах і заборонах цьому не сприяє.
Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!
Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
Не моралізуй і не говори дуже багато!
Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"
Мандала як засіб що поліпшує пам'ять, знімає нервозність, розвиває творчі здібності.
Мандала-розмальовка стала дуже популярною, її випускають і в якості книги для медитацій, і просто як тренувальне посібник по малюнку. Наголошується, що при використанні таких засобів поліпшується пам'ять, зникає нервозність, відкриваються творчі здібності.
- Окружність - втілює в собі сенс захищеності, цілісності і впорядкованості.
- Трикутник - при спрямованій вершині вгору символізує відвагу, сміливість, активність, в зворотному випадку позначає прагнення до руйнування.
- Квадрат - означає стабільність, розумність і матеріалізацію ідей.
- Спіраль - при правосторонньому напрямку позначає творення, в протилежному - руйнування.
- Зірка - впевненість, свобода і духовність.
Малювання мандали є творчим процесом, при якому можна виявити внутрішні психологічні проблеми, переживання тощо.
Заняття з такими зразками благотворно впливає на психіку людини, зміцнює нервову систему і дозволяє позбутися негативного настрою.
Кінетичний пісок (kinetik sand) в роботі з гіперактивними дітьми та з дітьми з
дефіцитом уваги
Серед різних психологічних проблем, з якими доводиться зустрічатись практичному психологу в дитячому садку, можна виділити проблему роботи з дітьми з синдромом гіперактивності та дефіциту уваги. Ця проблема хвилює і педагогів, і батьків, а її актуальність підтверджується великою кількістю дітей.
У кожній групі дитячого садка є діти, яким важко довго сидіти на одному місці, мовчати, підкорятися
інструкціям. Такі діти, природно, створюють додаткові труднощі в
роботі вихователя: вони дуже рухливі, запальні,
дратівливі й безвідповідальні.
Рухаючись "в ногу з часом" в своїй роботі з такими дітьми використовую кінетичний пісок (kinetik sand).
ТАЄМНИЦІ
АДАПТАЦІЇ
Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:
- підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;
- прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння - вона швидше звикає;
- в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі - 1-2 години;
- наблизити домашній режим до садкового;
- провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;
- утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;
- навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Правильна поведінка рідних в період адаптації:
- говорити дитині, що вона вже доросла,
- не залишати надовго, на цілий день в групі,
- погуляти після відвідування на майданчику садка,
- давати із собою улюблені іграшки,
- повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
- довіряти працівникам установи,
- придумати ритуал "прощання" і обіграти вдома,
- зустрічати дитину з посмішкою,
- розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
- підтримувати самостійність дитини вдома.
Чого не потрібно робити:
- негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
- сварити вдома дитину за капризи в садку,
- виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
- забороняти контакти з іншими дітьми,
- залякувати дитину дитячим садком.
Ознаки позитивної адаптації дитини в садку:
- гарний апетит,
- спокійний сон,
- адекватна реакція на діяльність з вихователем,
- бажання спілкуватись з дітьми,йти в групу,
- нормальний емоційний стан.
НІКОЛИ НЕ ГОВОРІТЬ ДИТИНІ:
- якщо вона погано поводитиметься, відведете її до дитячого садка;
- що не заберете її додому, і вона сидітиме там уночі;
- про
проблеми дитячого садка;
- що вередливий малюк, якого раптом зустріли, погано поводиться й мама відправить його до дитячого садка;
- про сусіда, який уже відвідує дитячий садок, нехай малюк відчує унікальність ситуації.
Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:
- підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;
- прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння - вона швидше звикає;
- в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі - 1-2 години;
- наблизити домашній режим до садкового;
- провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;
- утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;
- навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Правильна поведінка рідних в період адаптації:
- говорити дитині, що вона вже доросла,
- не залишати надовго, на цілий день в групі,
- погуляти після відвідування на майданчику садка,
- давати із собою улюблені іграшки,
- повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
- довіряти працівникам установи,
- придумати ритуал "прощання" і обіграти вдома,
- зустрічати дитину з посмішкою,
- розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
- підтримувати самостійність дитини вдома.
Чого не потрібно робити:
- негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
- сварити вдома дитину за капризи в садку,
- виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
- забороняти контакти з іншими дітьми,
- залякувати дитину дитячим садком.
Ознаки позитивної адаптації дитини в садку:
гарний апетит,
спокійний сон,
адекватна реакція на діяльність з вихователем,
бажання спілкуватись з дітьми,йти в групу,
нормальний емоційний стан.
НІКОЛИ НЕ ГОВОРІТЬ ДИТИНІ:
- якщо вона погано поводитиметься, відведете її до дитячого садка;
- що не заберете її додому, і вона сидітиме там уночі;
- про проблеми дитячого садка;
- що вередливий малюк, якого раптом зустріли, погано поводиться й мама відправить його до дитячого садка;
- про сусіда, який уже відвідує дитячий садок, нехай малюк відчує унікальність ситуації.
Чого та як навчати дитину
перед вступом до школи
Батьки часто запитують: «Чого навчати дитину перед школою?». Однак отримавши відповідь, яка їх не влаштовує (адже фахівці майже одностайно наголошують на важливості розвитку дитини, її особистості, психічних функцій, фізіологічного дозрівання організму), на власний розсуд починають навчання дитини.
Під час підготовки дитини до школи найчастіше дорослі обговорюють питання, чи потрібно навчати її читати. Важливо зазначити, що читання потребує відповідного рівня розвитку уваги, зорово-просторового сприймання, пам’яті, мовлення та інших психічних функцій. Процес читання доволі складний, навички читання формуються повільно.
Дитину дошкільного віку не можна змушувати читати, якщо вона не може, але потрібо готувати до цього. Підготовка має бути багатосторонньою, спрямованою на розвиток мовлення (артикуляційні вправи), тренування уваги і пам’яті, зорового і просторового сприймання. Важливим моментом підготовки дитини до оволодіння читанням є приклад батьків. Якщо дитина бачить як вони читають (і не лише їй), то й сама зацікавиться цим процесом. Коли батьки проводять багато часу перед телевізором чи за комп’ютером, а дитині пропонують самостійно прочитати книжку або сварять її за те, що вона не вміє читати чи робить це погано, дитині буде вкрай складно опановувати навички читання. Адже за таких умов у неї немає прикладу для наслідування, а через негативні емоції, яі вона переживає (бо її сварять), у неї взагалі зникає бажання учитися читати.
(журнал «Практичний психолог. Дитячий садок.» випуск №11. 2014 рік )
